21. Мікрологістична система
KANBAN
Найбільш розповсюдженою у світі серед
мікрологістичних є концепція “just-in-time”- JIT
(“точно у термін”). Однією із
перших спроб практичного впровадження
цієї концепції стала розроблена корпорацією Toyota Motor мікрологістична
система KANBAN, що в перекладі
з японського означає “карта”. Система KANBAN є
першою реалізацією “тягнучих” мікрологістичних систем
у виробництві, на впровадження
якої від
початку розробки у фірми Toyota пішло 10 років. Термін був
таким тривалим, тому що
система KANBAN не могла працювати без відповідного логістичного оточення концепції JIT. Ключовими елементами цього оточення стали:
- раціональна організація і збалансованість
виробництва;
- тотальний контроль якості на всіх стадіях виробничого процесу і якості
вихідних матеріальних ресурсів у постачальників;
- партнерство тільки з надійними постачальниками
і перевізниками;
- підвищена
професійна відповідальність
всього персоналу.
Перші спроби американських
і європейських конкурентів автоматично перенести схему KANBAN у виробництво без обліку
цих та інших факторів логістичного оточення зазнали невдачі.
Мікрологістична система KANBAN, вперше застосована корпорацією Toyota Motor у 1972 р. на заводі “Така хама” (м. Нагоя, Японія), є системою організації неперервного виробничого потоку, який здатний до швидкої перебудови і практично не потребує страхових запасів. Сутність системи KANBAN полягає у тому, що всі виробничі підрозділи заводу, включаючи
лінії кінцевого складання, забезпечуються матеріальними ресурсами тільки в тій кількості й
у такі строки, які необхідні для виконання заданого підрозділом-споживачем
замовлення. Таким чином, на відміну
від традиційного
підходу до виробництва, структурний підрозділ-виробник не
має загального жорсткого графіка виробництва, а оптимізує свою
роботу в межах замовлення наступного
у виробничо-технологічному циклі
підрозділу фірми, що здійснює операції
на наступній стадії виробничо-технологічного циклу.
Особливостями такого планування є те, що вся диспетчеризація
процесу побудована на горизонтальних зв’язках вздовж всього технологічного
ланцюжку, а не на піраміді, характерній для традиційних рішень.
Засобом передачі інформації в системі є спеціальна картка
“kanban” у пластиковому конверті. Поширено два види карток: відбору
і виробничого замовлення.
У картці відбору
зазначається кількість
деталей (компонентів, напівфабрикатів),
яку потрібно взяти на попередній ділянці
обробки (складання), у той
час як у картці виробничого
замовлення-кількість деталей, яку потрібно
виготовити (скласти) на попередній виробничій ділянці.
Картки виробничого замовлення і відбору
роблять різнокольоровими-наприклад,
білими і чорними. Ці картки
циркулюють як всередині підприємств фірми
Toyota, так і між корпорацією та компаніями-співробітниками, а також
на підприємствах філій.
Таким чином, картки “kanban”
несуть інформацію про кількість витраченої і виробленої продукції,
що дозволяє реалізувати концепцію ЛТ.
Для ілюстрації технології роботи схеми KANBAN часто наводять
приклад, взятий із праці,
яка належить Я. Мондену.
Приклад
При виготовленні продукції А,В,С на складній лінії (рис.5.2) деталі a і
b, які застосовуються,
виготовляються на попередній
технологічній стадії (поточній лінії).
Деталі a і
b, створені
на попередній стадії, складують уздовж конвеєра, прикріплюючи до них картки замовлення “kanban”. Робітник зі складальної лінії, яка виготовляє продукцію А, на автонавантажувачі або з технологічним візком прибуває з карткою замовлення
на місце складування деталі a, щоб
взяти певну кількість ящиків деталей із прикріпленими до них картками відбору. На місці складування
робітник завантажує навантажувач (технологічний візок) необхідною кількістю деталей a згідно з карткою
відбору, знімаючи при цьому з ящиків
прикріплені до них раніше картки виробничого замовлення. Потім робітник доставляє отримані деталі на складальну лінію з картками
відбору “kanban”.
У той же час картки виробничого замовлення залишаються на місці
складування деталей a в поточній лінії, вказуючи кількість взятих деталей. Вони формують замовлення на виготовлення нових деталей a, обсяг яких
буде строго відповідати кількості,
зазначеній в картці виробничого замовлення “kanban”.
Так у системі підтримується мінімальний
рівень запасів, який забезпечує безперервну роботу виробничо-технологічних
ділянок та персоналу і регульований за допомогою розрахунку середньої денної потреби в кожній деталі та визначення кількості карток “kanban” на неї. Коли матеріальні ресурси витрачені, картка замовлення “kanban” відправляється постачальникам, щоб поповнити резерви.
Оскільки прогнозовані кількість і час постачання невеликі, партії, що замовляються,
мають невеликі розміри. Крім того, запас, який зберігається на період постачання, підтримується у мінімальних розмірах.
Важливими елементами мікрологістичної системи KANBAN є інформаційна система, яка включає не лише картки, але і
виробничі, транспортні і постачальницькі графіки, технологічні карти, інформаційні світлові табло і
т.д.; система регулювання потреби і
професійної ротації кадрів; система тотального (TQM) і
вибіркового (“Дзідока”)
контролю якості продукції;
система вирівнювання виробництва
і ряд інших.
Практичне використання системи KANBAN, а потім її модифікованих версій дозволяє значно поліпшити якість продукції, яка випускається; скоротити логістичний цикл, як наслідок істотно підвищити
обертання обігового капіталу фірм; знизити собівартість виробництва; практично виключити страхові запаси і значно зменшити незавершене виробництво.
Аналіз світового
досвіду застосування мікрологістичної системи KANBAN багатьма відомими машинобудівними фірмами показує, що вона дає можливість зменшити виробничі запаси на 50%,
запаси готової продукції-на
8% за умови значного прискорення обертання обігових засобів і підвищення якості
готової продукції.
Сама ж фірма
Toyota домоглася значного зниження виробничих запасів порівняно зі своїми
конкурентами. Тут запаси деталей із розрахунку на один випущений автомобіль складає 77 доларів, у той час як на автомобільних
фірмах США цей показник дорівнює
приблизно 500 доларів.