Картинка участника Породников Виктор Дмитриевич
ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО Президенту Украины Порошенко П.А. от образовательного научного и студенческого сообщества Донбасса
от Породников Виктор Дмитриевич - понедельник 3 Ноябрь 2014, 10:53
 

ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО Президенту Украины Порошенко П.А. от образовательного научного и студенческого сообщества Донбасса

Шановний пане Президенте!


Представники науково-освітянської спільноти Донецького регіону, які завжди докладали багато зусиль для підготовки висококваліфікованих фахівців, виховання молоді та формування у неї поваги до культури і традицій своїх батьків, своєю працею постійно збагачували інтелектуальний потенціал народу України.

Як відомо, культура народу проявляється у спроможності громадян країни вести цивілізований політичний діалог, проявляти толерантність, підтримувати один одного у скрутні часи та об’єднуватися з метою формування могутнього науково-виробничого, освітнього потенціалу для процвітання країни та підвищення добробуту кожного її громадянина.

Починаючи з травня 2014 р., науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів Донецької області працювали в дуже складних, інколи небезпечних для життя та здоров’я, умовах. Незважаючи на це, ними забезпечено організоване завершення навчального процесу 2013-2014 навчального року, і тим самим, право громадян України на отримання освіти, закріплене Конституцією України.

Завдяки самовідданій праці науково-педагогічних колективів вишів Донеччини навчальний процес не було зірвано, всі вони виконали свій професійний і громадянський обов’язок.

Наразі соціально-політична ситуація в Україні, і насамперед у Донбасі, залишається вкрай напруженою. З метою політичного вирішення суспільної кризи Верховною Радою України прийнято, а Президентом України підписано Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Згідно з п.3 ст.10 цього Закону Міністерство освіти і науки України, як складова частина Кабінету Міністрів України, мусило «невідкладно за участю органів місцевого самоврядування окремих районів Донецької та Луганської областей підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти та забезпечити прийняття підзаконних нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону». Але складається враження, що цей документ для Міністерства освіти і науки України не є Законом, обов’язковим до виконання. Адже МОН України останнім часом започаткував безпрецедентні дії, які спрямовані не на вирішення проблемних питань щодо функціонування закладів освіти в певних районах Донецької та Луганської областей, а на їх поглиблення та руйнацію системи освіти в цих районах.

Так, усупереч законодавству, порушуючи статути, нехтуючи правами трудових колективів вишів Донеччини, Міносвіти приймає рішення про їх переведення до інших міст Донецької та інших областей України. Усі рішення приймаються Міносвіти з посиланням на клопотання ініціативних груп, кількісний і якісний склад яких невідомий широкому загалу освітянської спільноти Донеччини. При цьому процес переведення вишів ведеться без урахування реальної ситуації щодо можливості забезпечення матеріально-технічною базою, навчально-методичною літературою, викладацькими кадрами для повноцінного функціонування закладів на нових місцях, тобто ігноруючи елементарні ліцензійні вимоги до навчального процесу. Більше того, Міносвіти України фактично визнає, що держава не зможе надати допомогу і забезпечити належний рівень евакуації та облаштування вишів на нових місцях, і що для відновлення повноцінної роботи їм буде потрібно щонайменше рік. Але йдеться лише про облаштування побутових умов праці та проживання викладачів та студентів – переселенців. Переведення вишів без лабораторій, комп‘ютерних класів, бібліотек та іншого матеріально-технічного обладнання, що неможливо здійснити на практиці, означає їх руйнування та знецінення.

З липня 2014 року працівникам і студентам донецьких вишів не виплачується заробітна плата, відпускні, стипендії та інші трудові та соціальні виплати, що передбачені законодавством України. Викладачі та співробітники вишів Донеччини, які в більшості вимушені залишатися в своєму рідному місті, фактично позбавлені коштів для існування. Значна частка студентів, які вже протягом декількох місяців, не отримують стипендії, відносяться до соціально незахищених категорій населення. У той же час ті кошти, які колективи вишів заробили своєю чесною працею заблоковані на казначейських рахунках.

Незважаючи на те, що значна кількість студентів – випускників, які пройшли курс навчання за державними освітніми стандартами та програмами, планує продовжити навчання у вишах Донеччини за місцем їх постійної дислокації, Міністерство освіти фактично ігнорує їх права на отримання дипломів державного зразку, відмовляючись вести будь-які перемовини з цього приводу.

З боку Міносвіти України почалися погрози щодо кримінальної відповідальності працівників навчальних закладів за ведення навчального процесу в своєму рідному місті, що є фактичною спробою здійснити моральний тиск на фахівців, які виконують свій професійний обов’язок перед студентами, що залишилися вчитися в Донецьку та інших містах регіону.

Ще більш одіозними, з професійної точки зору, є заклики МОН України позбавити викладачів Донбасу вчених звань. Адже згідно з «Порядком присвоєння вченого звання професора і доцента», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 р. № 1149 (пункт 3), вчені звання присвоюються саме на підставі рішень вчених рад вишів III–IV рівнів акредитації. Постанови останніх виступають підґрунтям і для позбавлення науково-педагогічних робітників вчених звань (пункт 20). Якщо науково-педагогічний працівник виконав відповідні вимоги МОНУ, які підтверджують необхідний рівень його професіоналізму, здійснює науково-освітню діяльність, не визнаний злочинцем, він має право на присвоєння вчених звань, тим більше на їх збереження, якщо ці звання вже присвоєні. Крім того, згідно з українським законодавством, питання щодо обґрунтованості рішень про присвоєння вчених звань, що були прийняті більш як 10 років тому, МОН не має права розглядати.

Подібні заяви по відношенню до працівників вищої освіти регіону, які за збігом обставин знаходяться у вкрай складній психологічній, політичній і фінансовій ситуації, не відповідають елементарним морально-етичним нормам, а розцінюються нами як спроба психологічної, а можливо і фізичної розправи над викладачами та вченими регіону.

Очевидно, що керуючись політичними міркуваннями, а не турботою про збереження вишів Донбасу, Міністерство обрало стратегію, спрямовану на розвал системи вищої освіти і науки регіону шляхом внесення розколу в колективи вишів Донецького регіону та дезорганізації їх роботи.

Ми засуджуємо будь-які дії, спрямовані на припинення діяльності вищих навчальних закладів у Донецьку та інших містах регіону. Освіта і наука мають бути поза політикою, вони мають жити і розвиватися на будь-якій території, незалежно від суспільно-політичної ситуації.

Дії Міносвіти мають всі ознаки політичного переслідування. При цьому навіть не за політичні погляди, а за вибір викладачами і співробітниками - залишитися на своїй рідній землі і продовжити виконувати свій професійний і громадянський обов’язок – вчити молодь.

І в цей тяжкий час колективи донецьких вишів подають приклад спокою і здорового глузду, високої відповідальності за життя і здоров’я своїх студентів. Вони роблять усе можливе для збереження славних традицій донецької вищої школи, її педагогічних колективів і наукових шкіл, матеріально-технічної бази вишів, забезпечення навчального процесу.

Шановний пане Президенте!


Звертаємося до вас з вимогою здійснити невідкладні заходи, щоб захистити трудові колективи і студентство Донецького регіону від протиправних дій Міносвіти України, спрямованих на знищення науково-освітнього потенціалу Донеччини, від морального терору, який розв’язаний міністром Квітом по відношенню до працівників вищої освіти Донеччини. Закликаємо вас доручити Міносвіти України згідно з вимогами Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» невідкладно разом з представниками колективів вишів Донеччини віднайти компромісні рішення з урахуванням інтересів всіх сторін конфліктів і розробити нормативно-правові акти щодо стабілізації ситуації освітньої галузі окремих районів Донбасу.

При цьому звертаємо вашу увагу на порушення цілої низки основних принципів міжнародно-правового регулювання праці:

– рівності у здійсненні прав та свобод людини, який виключає дискримінацію. Це положення закріплене основними документами ООН і безпосередньо Конвенцією Міжнародної організації праці (МОП) № 11 про дискримінацію у сфері праці та зайнятості (1958 р.), ратифікованою Україною;

– рівності трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання та інших обставин. Це положення закріплене у ст. 2-1 КЗпП України.

– права на щорічні оплачувані відпустки. Закріплене Конвенцією МОП № 52 (ратифікована Україною 11.08.1956),

– права на охорону заробітної плати. Закріплене Конвенцією МОП №95 (ратифікована Україною 30.06.1961); Звертаємо також вашу увагу на те, що дії Міносвіти України порушують низку положень частини 1 Європейської соціальної хартії:

– кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя працею за вільно обраною спеціальністю (п.1),

– усі трудящі мають право на умови праці, що відповідають вимогам безпеки і гігієни (п.3),

– усі трудящі мають право на справедливу винагороду, яка забезпечує достатній життєвий рівень їх самих та їхніх сімей (п.4).

Залишаємо за собою право звернутися до європейських та міжнародних організацій з метою привернути увагу світової науково-освітянської спільноти до фактів цькування та переслідування членів трудових колективів вишів Донецького регіону.

Професорське зібрання Донеччини, акцентуючи увагу на збереженні системи освіти і науки в регіоні, не може залишатися осторонь тих подій, які відбуваються на Сході України. Війна принесла в наш рідний Донбас кров і смерть тисяч мирних громадян. Руйнується інфраструктура регіону, в т.ч. і об’єкти науково-освітньої галузі, знищуються результати багатолітньої праці мешканців Донецького краю. Тому вимагаємо від керівництва країни зупинити воєнні дії, забезпечити мир і спокій на донецькій землі, досягти політичного рішення для мирного розв’язання суспільної кризи.

Ми залишаємося на рідній землі, оскільки вважаємо, що справжні інтелігенти в лиху годину мають бути зі своїм народом, а не покидати його наодинці з бідою.

Президія професорського зібрання Донеччини
Президія Ради ректорів
Донецька асоціації студентських профспілкових організацій
30 жовтня 2014 р.