4. НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС за проГРАМою БАКАЛАВРА

Що таке Болонський процес

Хто такі бакалаври і магістри?

Як вступити до магістратури?

Як ми навчаємось?

Навчальний час студента

 

У травні 2005 р. Україна приєдналася до 40 європейських країн, об'єднаних під гаслом Болонського процесу.

 

Що таке Болонський процес?

 

«Болонським процесом» сьогодні називають процес створення країнами Європи єдиного освітнього простору.

Початок Болонському процесу поклала офіційна зустріч (19 червня 1999 р.) міністрів освіти з 29 країн Європи. Ця зустріч ознаменувалася прийняттям спільної декларації, започаткувала регулярні — через кожні два роки — зустрічі (конференції) міністрів освіти європейських країн, які залучилися до процесу створення європейського простору вищої освіти, за­кликала університети та неурядові європейські організації, які мають відношення до вищої освіти, приєдна­тися до цього руху.

Основною метою Болонського процесу є побудуван­ня до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти — зближення освітніх систем різних країн для ви­знання освіти і дипломів, здобутих у різних європейських країнах шляхом використання загальних і зрозумілих для всіх понять та механізмів для вимірювання і порівняння результатів навчання студентів різних країн, а також про­зорості освітньої діяльності навчальних закладів.

У той же час положення Декларації не дають жодних підстав вважати Болонський процес рухом до уніфікації освітніх систем і методів організації навчального проце­су. Європейський освітній простір має будуватися на принципах збереження національної самобутності під­готовки фахівців різних країн.

У рамках розвитку Болонських ініціатив були про­ведені конференції міністрів освіти європейських країн у Празі в 2001 р., в Берліні в 2003 р. та Бергені в травні    2005 р. Офіційні документи, що були прийняті на них, містять аналіз ходу виконання зобов'язань, за­значених у Болонській декларації, та уточнюють осно­вні положення процесу на основі досвіду, набутого за роки, що минули після попередньої зустрічі, а також формулюють нові завдання на майбутнє.

Україна приєдналася до Болонської співдружності на четвертому саміті Болонського процесу, що проходив 19—20 травня 2005 р. у м. Берген (Норвегія).

У рамках цієї події ведеться серйозна робота щодо гар­монізації вітчизняної освіти у відповідності до вимог Бо­лонської декларації, основним завданням якої є розвиток та набуття нових якісних ознак і в той же час збереження кращих традицій національної педагогічної школи. Основні цілі Болонського процесу такі:

Підвищення якості освітніх послуг та набуття євро­пейською освітою незаперечних конкурентних переваг.

Розширення доступу до європейської освіти.

Формування єдиного ринку праці вищої кваліфі­кації в Європі.

Розширення мобільності студентів та викладачів.

Прийняття порівнюваної системи ступенів вищої освіти з видачею зрозумілих в усіх країнах Європи до­датків до дипломів.

У рамках Болонського процесу було сформульовано шість ключових позицій:

Уведення двоциклового навчання. Перший цикл для одержання ступеня бакалавра з тривалістю навчан­ня 3—4 роки. Другий цикл для одержання ступеня магі­стра (через 1—2 роки навчання після бакалаврату) або для одержання ступеня доктора (за умови загальної тривалості навчання протягом 7—8 років).

Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS (European Credit Transfer System) — Європейську кредитно-трансферну си­стему, яка дозволяє здійснювати перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості навчання), здобутих у різних навчальних закладах, зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати у рамках концепції «навчання впродовж усього життя».

Контроль якості освіти. Передбачається органі­зація акредитаційних агентств, незалежних від націона­льних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випуск­ники. Водночас будуть встановлені стандарти трансна­ціональної освіти.

Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького та іншого персоналу для взаємного збагачення європейським до­свідом. Передбачається зміна національних законодав­чих актів у сфері працевлаштування іноземців.

Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий ре­зультат: знання та уміння випускників повинні бути за­стосовані і практично використані на користь усієї Єв­ропи. Всі академічні ступені та інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а профе­сійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для за­безпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендова­ний ЮНЕСКО.

Забезпечення привабливості європейської сис­теми освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення до Європи більшої кількості студентів з інших регіонів сві­ту. Вважається, що введення загальноєвропейської сис­теми гарантії якості освіти, кредитної системи накопи­чення, легкодоступних кваліфікацій тощо сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.

У відповідності  до вимог Болонської декларації Донецький національний університет готує фахівців  за такими освітньо-кваліфікаційним рівнями: бакалавр і магістр.

За науковими ступенями: кандидат наук, доктор наук.

Підготовка бакалаврів на економічному факультеті ДонНУ здійснюється за такими напрямками та спеціальностями:

напрямок „Економіка і підприємництво”:

6.050103 спеціальність „Міжнародна економіка”;

6.050107 спеціальність „Економіка підприємства”;

6.050108 спеціальність „Маркетинг”;

6.050109 спеціальність „Управління персоналом і економіка праці”;

напрямок „Менеджмент”:

6.050201 спеціальність „Менеджмент”.

 

Хто такі бакалаври і магістри?

 

Вищу університетську освіту у нашій країні відрізняє насамперед оволодіння глибокими базовими знаннями, фундаментальність підготовки, вміння по­стійно вчитися і засвоювати нову інформацію. Це, у свою чергу, дає змогу порівняно швидко адаптуватися до потреб ринку праці, що постійно видозмінюються, а широкий економічний світогляд забезпечує гарні мож­ливості для професійного зростання. До речі, колись підготовка спеціалістів з вищою освітою велась зовсім інакше. Превалювала так звана вузька спеціалізація, за­кріплення студентів за конкретними спеціальностями, мета яких — забезпечити підготовку фахівців під ви­значені параметри робочих місць або номенклатуру по­сад. Така підготовка містила у перспективі загрозу без­робіття, оскільки кон'юнктура попиту на спеціальності досить мінлива і роботодавець віддає перевагу фахів­цям, які вміють і знають кілька ділянок роботи в одній галузі.

Система освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр — магістр» найбільше відповідає характеру сучасної осві­ти, основним завданням якої є підготовка високоосвіче­них особистостей, здатних працювати в умовах підви­щеної вимогливості до професійної мобільності, таких, що вміють відійти від стереотипів і запропонува­ти нові ідеї та рішення.

Отже, що таке ступенева освіта? Це ступінь сформованої в особи фундаментальних і спеціальних знань, умов, навичок, здатність виконувати певні завдання та обов'язки на певному професійному рівні.

Бакалавр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні та спеціальні вміння і знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула спеціальні вміння і знання інно­ваційного характеру, має первісний досвід їх застосу­вання та продукування нового знання для вирішення проблемних професійних задач у певній галузі народно­го господарства.

Інакше кажучи, найголовніші відмінності сучасного навчального процесу полягають ось у чому.

На молодших курсах увага зосереджується на ви­вченні основ економічних наук, оволодінні методами та інструментами економічного аналізу, виявленні індиві­дуальних інтересів у вирішенні найсуттєвіших проблем економіки, набутті основ загальноосвітніх курсів. Таким чином, відбувається, так би мовити, відбір студентів, які хочуть продовжувати навчання, і тих, хто прагне якомо­га швидше зайнятися практичними справами. Отже, фун­даментальною, або базовою, є підготовка бакалавра, тому ми детальніше зупинимось на тому, що повинен знати і вміти саме він. Зокрема бакалавр повинен:

*     знати основні категорії економічної науки, теоре­тичні основи і закономірності функціонування економі­ки, розуміти багатоманітність існуючих економічних систем у сучасному світі;

*     мати системні уявлення про структури і тенденції розвитку української і світової економіки;

*     розуміти суть інституціональних перетворень в економіці, знати про основні економічні інститути і принципи їх функціонування;

*     знати механізм і принципи прийняття і реалізації еко­номічних та управлінських рішень на мікро- і макрорівнях;

*     володіти методами економічного аналізу різних мікро- і макропроцесів;

*     вміти використовувати комп'ютерну техніку для розв'язання економічних задач у режимі користувача;

*     володіти професійною іноземною мовою;

*     вміти набувати нових знань, застосовуючи сучасні інформаційні освітні технології.

Основним завданням магістерських програм у га­лузі економіки і бізнесу є поглиблена професійна під­готовка студентів на основі вищої освіти. На економічному  факультеті Донецького національного університету магістрів готують за спеціа­льностями по таких програмах:

§        міжнародна економіка;

§        економіка підприємства;

§        маркетинг:

§        управління персоналом і економіка праці;

§        менеджмент організацій;

§        прикладна економіка;

§        бізнес-адміністрування.

 

Як вступити до магістратури?

 

Щорічно на академічні магістерські програми за державним замовленням, тобто бюджетним фінансуванням, приймаються випускники бакалаврату, які успішно склали вступні випробування. Якщо ви не потрапили до когорти таких щасливчиків, то можете вступати до магістратури за кошти юридичних чи фізичних осіб або пільгових кредитів відповідно до виділених квот, тобто у межах чисельності, обумовленої ліцензією. Обсяги прийому за рахунок коштів державного бюджету встановлює Міністерство освіти і нау­ки України. Випускники бакалаврату економічного факультету Донецького національного університету вступають до магістратури за рейтингом, який складається з середнього балу, отриманого протягом навчання на бакалавраті. Враховується також наукова та суспільна діяльність студентів. Випускники інших закладів до магістратури економічного факультету можуть бути прийнятими за результатами вступного тестування. До магістратури за спеціальністю „Прикладна економіка” можна вступити за результатами вступних випробувань з економічної теорії, мікро- та макроекономіки,  дисциплін блоку „Математика для економістів” та іноземної мови.

Детальний порядок вступу до магістратури та  перелік необхідних документів ви­значений у правилах прийому на освітньо-кваліфіка­ційний рівень магістра.

 

Як ми навчаємось?

 

Тепер уважніше: поговоримо про організацію навчального процесу. По-перше, принципи, на яких він базується: науковість, гуманізм, демократизм, на­ступність і безперервність, незалежність від втручання будь-яких політичних партій, громадських і релігійних ор­ганізацій. По-друге, навчальний процес організується з урахуванням можливостей сучасних інформаційних тех­нологій навчання та орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та оперативної адаптації до змін і розвитку в соціально-культурній сфері, у сфері техніки, технологій, системах управління та організації праці в умовах ринкової еконо­міки. По-третє, правовою основою навчального процесу є Закони України «Про вищу освіту», «Про освіту», інші нор­мативні акти з питань освіти, документи Міністерства освіти і науки України і нормативно-методичні матеріали вченої і науково-методичної рад університету.

Якщо скласти перелік стратегічних завдань навчального процесу, то він матиме такий вигляд:

- розробка навчальних програм, що враховують найновітніші досягнення світової та вітчизняної науки і практики у сфері професійної діяльності;

- організація і проведення всіх видів занять на осно­ві передових методів, що ефективно забезпечують здо­буття професійних знань, умінь і навичок;

- відповідність набутих знань потребам сучасного стану і розвитку суспільства;

- здобуття знань в обсязі і на рівні, що забезпечує ефек­тивну діяльність особистості у сфері обраної спеціальності;

- оволодіння вмінням і навичками ефективно засто­совувати здобуті у ході навчання в університеті теоре­тичні знання і практичні навички у повсякденній профе­сійній діяльності.

 

Навчальний час студента

 

Після входження національної вищої школи в європейський освітній простір у ДонНУ запроваджено облік трудомісткості навчальної роботи студентів у кре­дитах ECTS (European Credit Transfer System) — Євро­пейської кредитно-трансферної системи, яку можна кваліфікувати як систему, яка встановлює єдиний поря­док визнання навчання та його успішності, отриманого за кордоном. Кредити ECTS ураховують усі види навчаль­ної роботи і забезпечують уніфікований підхід до ви­значення трудомісткості освітньої діяльності студента. Ціна кредиту становить 36 академічних годин.

На навчальний рік відводиться 60 кредитів, на семестр — 30 кредитів.

Обліковими одиницями навчального часу студента також є академічна година, навчальні день, тиждень, семестр, курс, рік.

Академічна година — мінімальна облікова одини­ця. Служить основою для планування та обліку таких видів занять, як лекції, семінарські, практичні, лабора­торні заняття. Тривалість академічної години становить 45 хв. Дві академічні години утворюють пару академіч­них годин (так звана „пара”).

Астрономічна година — облікова одиниця трива­лістю 60 хв., яка застосовується для обліку таких видів занять, як іспити, заліки, контрольні, курсові, дипломні роботи, практика тощо.

Навчальний день — складова навчального часу, не перевищує 9-ти академічних годин.

Навчальний тиждень — складова навчального ча­су тривалістю не більше 54-х академічних годин.

Навчальний семестр — складова навчального ча­су, що закінчується підсумковим семестровим контро­лем. Тривалість семестру визначається навчальним пла­ном. Як правило, на 1—3 курсах вона становить 17—18 тижнів, на випускних курсах окремі семестри можуть бути меншими.

Навчальний рік — тривалість 12 місяців. Як правило, починається 1 вересня. Складається з навчальних днів, днів проведення модульного та підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів.

Навчальний курс — завершений період навчання протягом навчального року. Тривалість перебування на навчальному курсі включає час навчальних семестрів і канікул. Сумарна тривалість канікул протягом навчаль­ного курсу, крім останнього, становить не менше 8 тиж­нів. Через різні обставини навчальний курс в окремих студентів може перевищувати один навчальний рік (академвідпустка, повторне навчання тощо).

Початок і закінчення навчання на конкретному курсі оформлюються відповідними (перевідними) наказами.

Здійснюється навчальний процес у ДонНУ у таких організаційних формах: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота, практична підготовка, контрольні заходи. Основні види навчаль­них занять: лекція; семінарське, практичне, лабо­раторне, індивідуальне заняття; консультація; інші види навчальних занять, які визначаються робочим навчаль­ним планом і програмою дисципліни.

 

На головну       Назад  Вперед